Для ЗМІ

Олекса́ндр Гео́ргійович Домбро́вський (нар. 7 липня 1962, м. Калинівка, Вінницька область) — український управлінець у сфері відновлюваної енергетики, співзасновник та голова правління громадської спілки (альянсу) «Global 100% RE Ukraine», президент компанії «МХП Еко Енерджи». Кандидат економічних наук, заслужений економіст України.

Колишній політик та державний діяч, народний депутат України VII та VIII скликань. Член Ради національної безпеки і оборони України (2007–2008). У 2015–2019 роках виконував обов'язки голови Комітету ВРУ з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. Раніше обіймав посади голови Вінницької обласної державної адміністрації (2005–2010), депутата Вінницької обласної ради (2006–2012), міського голови Вінниці (2002–2005), депутата Вінницької міської ради (1998–2002).

Народився 7 липня 1962 року в місті Калинівка Вінницької області.

У 1979 році із золотою медаллю закінчив Калинівську середню школу № 3. У 1984 році з відзнакою закінчив Вінницький політехнічний інститут (ВПІ) за спеціальністю «Автоматика і телемеханіка» (напрямок — автоматизовані системи управління в енергетиці). Під час навчання займався науковою діяльністю (працював лаборантом та дослідником науково-дослідного сектора кафедри автоматизованих систем управління ВПІ).

Згодом здобув другу вищу освіту в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т. Шевченка за спеціальністю «Міжнародні валютно-кредитні відносини». Захистив дисертацію в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України, здобувши ступінь кандидата економічних наук.

Трудову діяльність розпочав науковим співробітником кафедри у Вінницькому політехнічному інституті. У 1986—1990 роках перебував на керівних посадах в міських молодіжних організаціях міста. Протягом 1990–1991 років керував відділом зовнішньоекономічних досліджень Вінницького міського центру НТТМ, пізніше — очолив зовнішньоторгову фірму «Центр».

З 1995 року — президент акціонерного товариства «Подільський центр ділового співробітництва». У 1999—2002 роках працював директором підрозділу «Філіал № 2» виробничого об'єднання «Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова».

У 1998 році був обраний депутатом Вінницької міської ради, очолював постійну комісію з питань промисловості, будівництва, транспорту та зв'язку.

З квітня 2002 року — Вінницький міський голова. Під час його керівництва містом розпочалися реформи комунального господарства.

У лютому 2005 року призначений головою Вінницької обласної державної адміністрації. На цій посаді працював до квітня 2010 року.

У 2012 році був обраний народним депутатом України VII скликання по одномандатному виборчому округу № 11 (м. Вінниця) як самовисуванець. Працював у Комітеті з питань аграрної політики та земельних відносин.

На позачергових парламентських виборах 2014 року балотувався до Верховної Ради VIII скликання як безпартійний кандидат, висунутий партією «Блок Петра Порошенка». У парламенті увійшов до складу депутатської фракції БПП, проте протягом усієї каденції юридично залишався безпартійним.

У 2015—2019 роках виконував обов'язки Голови Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.

Під час роботи в Комітеті ВРУ з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки керував розробкою та адаптацією національного законодавства до європейських норм, зокрема вимог Третього енергетичного пакета ЄС (Закони «Про ринок електричної енергії», «Про ринок природного газу» та інші).

Імплементація європейських директив запустила демонополізацію енергетичних ринків в Україні, відокремлення постачання від транспортування (анбандлінг) та відкрила шлях до майбутньої синхронізації української енергосистеми з європейською (ENTSO-E).

«Євроінтеграція - це цивілізаційний вибір України… Основною ідеєю директив ЄС є лібералізація енергетичних ринків на основі максимальної прозорості і конкуренції, створення і функціонування незалежного енергетичного регулятора, розвиток відновлювальної енергетики, підвищення енергоефективності та захист навколишнього середовища. Але найголовніше те, що повноцінна реалізація норм Третього енергопакету ЄС дозволить захистити кожного українця як споживача, дати йому право вибору конкурентного постачальника, а відповідно і ціни енергетичних ресурсів.» — Олександр Домбровський (LB.ua, 24.07.2017)

Після завершення політичної карʼєри у 2019 році Олександр Домбровський зосередився на розробці та впровадженні стратегій у сфері відновлюваної енергетики, декарбонізації та децентралізації енергосистем.

«Я сьогодні як інженер вважаю за необхідне трансформувати проблеми вчорашніх старих технологій в абсолютно нові можливості. Які є екологічно чистими. Які є дешевшими або можуть бути дешевшими. І які, без сумніву, зроблять усе можливе, щоб зберегти нашу планету. Або принаймні можуть відновити той потенціал, який ми використали.» — Олександр Домбровський (33-й канал, 14.01.2021)

Розглядає відновлювану енергетику як фундаментальну умову національної безпеки, захисту суверенітету та інструмент забезпечення геополітичної суб'єктності України. Ця стратегія передбачає створення розгалуженої мережі малих енергооб'єктів (переважно потужністю 2–3 МВт), які інтегрують сонячну, вітрову, біоенергетику та системи накопичення енергії (BESS).

За визначенням Домбровського, така модель («енергетична демократія») дозволяє територіальним громадам та підприємствам самостійно забезпечувати власні потреби в енергії, що суттєво підвищує живучість і стійкість загальнодержавної інфраструктури в кризових умовах.

«Філософія жорстко централізованої енергетичної системи, яка була створена ще за часів Радянського Союзу, потребує кардинальних змін та переходу до розподіленої генерації, де в основі – сонце, вітер, біоенергетика і системи накопичення енергії… В енергетичному протистоянні переможе той, хто володіє кращими енергетичними технологіями.» — Олександр Домбровський (Інтерфакс-Україна, 09.01.2025)

З 2019 року Олександр Домбровський обіймає посаду президента компанії «МХП Еко Енерджи», а з 2020 року — заступника голови правління (віцепрезидента) з питань енергоінновацій та енергоефективності холдингу МХП. Відповідає за стратегію розбудови енергетичної незалежності цієї міжнародної компанії.

Ключові напрямки та проєкти:

• Біоенергетика: У грудні 2019 року запущено першу чергу біогазового комплексу «Біогаз Ладижин» потужністю 12 МВт, який працює на органічних відходах птахівництва. Об'єкт став одним із найбільших у світі за обсягами переробки курячого посліду.
• Системи накопичення та СЕС: Станом на 2025 рік реалізовано портфель із 16 проєктів систем накопичення енергії (BESS), включаючи 4 індустріальні та 12 офісних систем. Впроваджено 14 сонячних електростанцій (9 промислових та 5 малих) загальною потужністю понад 15 МВт, інтегрованих із накопичувачами.
• Energy Storage: Розвиток проєктів загальною потужністю 60 МВт. Зокрема, у грудні 2024 року введено в експлуатацію першу індустріальну чергу концептуального проєкту в місті Ладижин (2 МВт / 4 МВт·год) із цільовою потужністю 25 МВт. Це дозволяє балансувати навантаження та забезпечувати автономну роботу об'єктів під час знеструмлення мережі.
• Модель «Біогаз 5.0»: Концепція глибокої переробки агровідходів, що передбачає виробництво біогазу, біометану, «зеленого» водню, органічних добрив та уловлювання «зеленого» CO₂ в межах циркулярної економіки.
• Цифровізація («Віртуальний енергетик»): Спільно зі стартапом a-Gnostics впроваджено систему на базі штучного інтелекту для прогнозування та оптимізації енерговитрат холдингу в режимі реального часу.
• «Органічний гектар»: Програма відновлення родючості ґрунтів через використання дигестату (побічного продукту роботи біогазових комплексів) як органічного добрива.

«Формула, яку для себе вивів, це умовно «чотири І»: інформація, інновації, інтеграція та інвестиції. Цей ланцюжок дозволяє країні мати наукоємний, високотехнологічний продукт... компанії як Миронівський хлібопродукт одним із драйверів свого росту роблять інновації. А держава має створювати умови та стимулювати інновації.» — Олександр Домбровський (Моя Вінниця, 19.06.2020)

Олександр Домбровський виступає за синхронізацію українського законодавства та бізнесу з вимогами Європейського зеленого курсу (European Green Deal) як єдиний шлях до збереження конкурентоспроможності економіки та забезпечення інвестиційної довіри.

«Треба створити конкурентні прозорі правила для інвесторів, щоб нові інноваційні технології накопичення енергії, які стрімко розвиваються по всьому світу, почали розвиватися і в Україні. Альтернатив цьому шляху немає. Держава і всі стейкхолдери змушені йти шляхом інноваційних систем накопичення, розподіленої генерації та розподіленого споживання.» — Олександр Домбровський

Олександр Домбровський є співзасновником та головою правління громадської спілки «Global 100% RE Ukraine». Альянс об'єднує ключові профільні асоціації відновлюваної енергетики, екологічного та енергоефективного спрямування (зокрема УВЕА, АСЕУ, UABIO, Українську водневу раду, Асоціацію ЕСКО, PAEW та інші).

Стратегічною метою платформи є досягнення повного переходу України на відновлювані джерела енергії (ВДЕ) до 2070 року, забезпечення 100% ВДЕ в виробництві електроенергії і тепла до 2050 року.

Олександр Домбровський веде активну адвокацію законодавчих змін, необхідних для розвитку ринку чистої енергії. Альянс співпрацює з європейськими інституціями для залучення інвестицій у проєкти «зеленої» відбудови України.

За ініціативою Олександра Домбровського в компанії «МХП Еко Енерджи» було створено Research & Innovation Hub (R&I Hub) — платформу для досліджень та впровадження інновацій у галузях енергетичних технологій, енергоефективності та органічного землеробства. Основні напрями: дослідження систем BESS, інтеграція «зеленого» водню, AI та Smart-grid.

Окремим майданчиком є лабораторія Green Innovation Lab, яка здійснює прикладні дослідження у сфері біоенергетики. Вона бере участь у міжнародному проєкті BIOMETHAVERSE, який об’єднує понад 20 партнерів із 9 країн Європи (фінансується ЄС в рамках Horizon Europe Європейської комісії).

Також команда бере участь у проєкті Green Industrial Recovery for Ukraine, який реалізується за участю Організації Об’єднаних Націй з промислового розвитку (UNIDO) та фінансується урядом Японії. Проєкт передбачає розвиток технологій декарбонізації, біоенергетики та уловлювання і використання вуглецю (CCU).

• «Людина року»: Переможець у номінаціях «Міський голова року» (2004) та «Регіональний лідер року» (2007).
• Заслужений економіст України (2007) — за вагомий особистий внесок у розвиток конституційних засад української державності, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм.
• Орден Заслуг перед Республікою Польща (Кавалерський Хрест, 2010) — за видатні заслуги у розвитку польсько-українського співробітництва.
• Почесна відзнака «За заслуги перед Вінниччиною» (2012) — найвища нагорода області.
• Відзнака Президента України — Ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016).

Одружений. Дружина Ірина (1963 р.н.), син Андрій (1982 р.н.), дочка Тетяна (1985 р.н.).